Кавова культура: традиції і звички
За легендами, кава була відкрита в ХІ ст. нашої ери пастухом з Ефіопії. Цій людині не відмовиш в кмітливості: пастух спостерігав за своїми тваринами і зауважив, що кози, поївши листя і плодів з кавового дерева, ставали активними і бадьорими. Люди долучалися до кави поступово – спочатку пили відвар з ягід, потім з сирих зерен, тільки в XII в. зерна стали обсмажувати і молоти. Через кілька століть напій поширився по всій земній кулі. Кожна країна привносила щось своє в процес його приготування, створювала свої ритуали і традиції вживання.
Сльози бога і напій щастя
Ефіопи вважають, що перше кавове дерево виросло із сліз бога. Всі їхні молитви починаються проханням послати благословенну воду на дерева і трави. Їх кавовий ритуал включає практично всі ступені підготовки зерен і саме приготування божественного напою. Ефіопи випивають кожну чашку з щирою вірою в те, що бог благословить їх життя.
Цей ритуал – не тільки данина національним традиціям, він пов'язує людей дружбою та взаємоповагою. Напій варить жінка в білому одязі. Спочатку готують місце. Для створення потрібної атмосфери приносять квіти або зелені рослини, потім господиня будинку спалює пахощі, щоб відігнати злих духів. На вугілля ставлять глиняний кавник Jebena з водою. Свіжі зерна промивають і обсмажують до виділення ароматичних масел. Іноді до них додають кардамон, корицю і гвоздику. Після обсмажування зерна розбивають в ступці і варять в Джебене. Готовий напій розливають у чашки, які стоять на підносі на окремому столику. Згідно з традицією, потрібно випити три чашки кави – абол, тони і барака. Перші дві відповідають за трансформацію духу людини, а третя – символізує благословення. Ефіопська кава досить міцна, тому після трьох чашок кожен учасник ритуалу готовий зрушити гори. І ще, багато мандрівників відзначають, що у жителів Ефіопії самий дзвінкий сміх в світі. Ймовірно, це тому, що вони змогли перетворити сльози бога в справжній напій щастя.
Традиції Південної Америки
Країни Південної Америки – місце, де кава відчуває себе супер комфортно. У Бразилії, яка займає лідируючі позиції з її виробництва, є традиція cafezinho (кафезіньо). Так називають солодке еспресо, яке роблять з зерен другого сорту. Щоб поліпшити смак, зерна сильно обсмажують до появи гіркуватого присмаку. Готують кафезіньо так: спочатку кип'ятять воду з цукром, а потім її пропускають через фільтр з меленими зернами. П'ють весь день маленькими порціями.
Колумбійські кавові традиції дивують європейців. Чому жителі країни, що виробляє найкращу каву, самі вживають солодкий неміцний напій? У Колумбії прийнято пити каву, яку називають тинто, кілька разів на день. Варять її досить своєрідно: спочатку кип'ятять воду в каструлі, прямо в окріп кидають мелену каву, перемішують і залишають на деякий час на плиті. Рідина повинна постояти, щоб дрібні частинки осіли на дно. Готовий тинто розливають в чашки. Його п'ють за сніданком з випічкою з моркви і гарбузовим хлібом. Висновок: колумбійці ставляться до кави, як ми до картоплі. Для них це рідний і звичний продукт для повсякденного вживання.
Було б нечесно не згадати про кубинську каву. Колись студенти з Куби, які навчалися в Києві, вирішили пригостити своїх однокурсників справжнім кубинським напоєм. Варили його на звичайній газовій плиті в студентському гуртожитку в алюмінієвій каструльці. Вода – місцева, зерна і спеції – кубинські. Коли стали розливати, наші були здивовані маленькими порціями, закралася думка: «Пошкодували!», але собі кубинці теж наливали маленькі порції. Перший ковток – і всі зрозуміли, що були не праві. Такий вогняний напій потрібно пити з наймініатюрнішою посуду. Для його приготування беруть мелену кубинську каву – приблизно 2 чайні ложки, 80 мл води і чверть стручка перцю чилі. Тростинний цукор додають за смаком. Сказати, що ця кава – вогонь, нічого не сказати. Тому його прийнято пити повільно, маленькими ковтками і в приємній компанії.
А що там в Європі?
Італія – кавова Мекка Європи. Італійці придумали практично всі типи цього напою, крім американо і фраппе. В країні всюди розташовані маленькі затишні кафе, в яких місцеві жителі традиційно випивають вранці caffè normale – еспресо на два ковтки. Якщо потрібно сказати пару слів сусіду, беруть caffè lungo (довгий), його наливають в чашку на 3 пальці. Еспресо випивають стоячи, майже на ходу.
Щоб посидіти і поснідати, прийнято брати cappuccino. Його готують в співвідношенні: третина – еспресо і дві третини – молочна піна, збита гарячою парою. Капучино посипають шоколадом або корицею. Вдень італійці п'ють «маккьято кальдо» з гарячим молоком або «маккьято фредо» з холодним. Також популярне latte macchiato – кава з молоком (дослівний переклад – плямисте молоко). Але найправильнішим варіантом (caffè corretto) жителі Італії вважають каву з алкоголем. В ідеалі в чашку прийнято додавати граппу, але прийнятні будь-які лікери, віскі, навіть горілка.
Звички французів включають ранковий чорний coffee з молоком. Незмінним супутником цього напою є круасан, випічка, зведена в ранг національного символу. Круасани зазвичай вмочають в чашку. На Півночі Франції і в Фінляндії в каву кладуть сир. Французи розчиняють м'який сир в рідині, а фіни нарізають лапландський сир кубиками, кидають його в каву, а потім з'їдають ложечкою.
Шведи мають дивовижну звичку пити каву зі шматочком цукру, покладеним під язик. У Данії воліють пити напій з ромом і гвоздикою. Такий coffee з алкоголем називається «Копенгаген».
Не відстають від Данії і жителі Ірландії зі своїм національним продуктом. Традиційний irish coffee обов'язково включає алкоголь. По суті, це дуже смачний коктейль, інгредієнтами якого є чорна кава, ірландський односолодовий віскі, цукор і молочна піна.
У Греції обожнюють пити Frappé, особливо влітку. І це не дивно: фраппе готують з льодом. Щоб вийшов освіжаючий напій, який рятує в спеку, необхідно додати в зварену каву збите молоко і кубики льоду. У греків є одна цікава передвесільна традиція. Якщо дівчина приготувала молодій людині, яка просить її руки, каву з густою пінкою, значить, почуття її взаємні, вона стане його дружиною, якщо пінки немає – нареченому відмовляють.
Мало не забули про стареньку Австрії, її імперські традиції дуже чітко проявляються в кулінарних звичках. Ну хто, скажіть, зможе відмовитися від королівського Viennese coffee зі збитими вершками? Іноді до нього подають склянку холодної води, щоб освіжити рецептори.
Кажуть, що австрійців навчив пити каву Юрій Кульчицький, хлоп з Самбора, розумник, який знав багато мов і товаришував із запорожцями. Він здійснив героїчний подвиг, який допоміг австрійцям перемогти турків в 1683 р. Як трофей взяв собі 300 мішків зерен кави і став пригощати віденців турецьким напоєм. Спочатку городяни плювалися, відверталися і навіть хотіли побити Юрія, чого це він пропонує їм бусурманське пійло? Кульчицький не зупинявся: варив каву, додавав в неї мед, молоко – і таки переміг. Люди до нього потягнулися, напій у Відні полюбили, а нашому земляку поставили пам'ятник, але це вже зовсім інша історія.
І наостанок – про диявольський напій. У Дамаску coffee-традиції дуже і дуже ризиковані. Тут пропонують каву, яка по суті такою не є. На дно чашки маленького розміру наносять краплю коричневого настою. Її потрібно лизнути один раз. Старатися не можна, інакше можна отримати серйозне отруєнням. Після дотику язиком до краплі людина відчуває легке печіння, а потім відчуває неймовірний приплив сил. Ось такий привіт від ассасинов.