– З чим будем чай пити? З варенням чи з печивом?
– З задоволенням!
Чай ми п'ємо охоче і часто. І давайте не будемо лукавити: половина прихильників цього напою обожнює не так сам чай, як солодощі, що йдуть з ним в компанії. Неважливо, в який час вранці, вдень або ввечері ви збираєтеся заварити собі чаю, який сорт вибрали і в яку чашку налили, головне, щоб був улюблений десерт.
Китайські місячні пряники юебін
Вся Європа любить чаювати з випічкою і десертами, американці п'ють чай з льодом, турки – з пахлавой. Тільки в Китаї, як і багато років тому, все йде згідно з церемонією. У Піднебесній солодощі до чаю не подають, вважається, що вони можуть зіпсувати смак напою. Немає у них на столі ні цукерок, ні тортів, ні печива. Зате тут пропонують сухофрукти, горіхи, сушені помідори і навіть свіжі огірки. До речі, багатьом нашим туристам подобається поєднання чаю з огірком. Але є в Китаї один день, коли на чайних церемоніях присутній випічка. Місячні пряники юебіни – це традиційне частування на Свято Середини Осені, яке відзначається в другій половині вересня. Їх прийнято дарувати близьким і друзям в знак поваги і любові. Вироби можуть мати круглу або квадратну форму. Легенда свідчить, що змовники за часів повстання Червоних пов'язок (1351-1368) пересилали в таких пряниках секретні документи і записки. Звідси пішла традиція печива з передбаченнями, хоча японці з цим не погоджуються.
Юебіни роблять із солодкою і солоною начинкою. Іноді в якості начинки виступає солоний жовток качиного яйця як символ повного місяця. На поверхні пряників завжди обов'язково роблять декори-орнаменти або написи-ієрогліфи з побажаннями довголіття і гармонії.
Готувати юебіни починають з начинки. Для цього інжир, полуницю, ананас перемелюють в м'ясорубці, до них додають м'яке вершкове масло, кунжут (білий і чорний), насіння соняшнику і рисове борошно. Потім з пшеничного борошна, інвертного сиропу, лужної води і рослинного масла готують тісто. Тісто розділяють на кульки, розкачують їх і вкладають в них начинку. Випікають в формах з орнаментом. Місячні пряники подають до чорного і зеленого чаю.
Японський десерт моті
В Японії найчастіше до чаю подають рисові тістечка моті. Цей десерт роблять у всіх кондитерських країни. Вони настільки вишукані і красиві, що їх навіть шкода їсти. Моті мають свою історію. У VIII столітті вони вважалися священною їжею. Японські історичні хроніки зберегли історію про мисливця, який вистрілив з лука і потрапив в моті. Стріла перетворила рисове тістечко в лебедя, що відлетів далеко за небокрай. Після країну спіткали небувалі лиха: рисові поля висохли і японці голодували, тому до моті авжди виявляють шанобливе ставлення. Сьогодні цей десерт є традиційним новорічним пригощанням, який символізує щастя і процвітання. Про новорічні моті згадують навіть у найстарішому романі на японській мові «Повісті про Гендзі».
 |
 |
Для приготування рисових кульок використовують клейкий коротко-зернової рис mochigome. Традиція приготування моті називається Мотіцуке, вона уособлює собою ритуал підготовки до Нового року і навіть чимось віддалено нагадує приготування різдвяної куті. Включає три етапи:
- Відварюють рис, який був замочений всю ніч;
- Готовий рис 40 хвилин товчуть дерев'яними стукалками kine в традиційній ступі usu;
- З клейкої маси формуються різні форми. На сході і півночі Японії моті нарізають квадратиками, в інших регіонах формують кульки і коржики.
Сьогодні тістечка роблять за спрощеним рецептом, використовуючи рисове борошно mochik. Його змішують з водою до потрібної консистенції, а потім з в'язкої маси формують кульки або квадратики, які готують на парі. Існує безліч різновидів десерту: моті з різними начинками, обсмажені, моті в солодкому соєвому соусі, глазуровані джемом, загорнуті в листя бамбука, покриті шоколадом та ін. М'який круглий моті з солодкою начинкою називається дайфуку. До чаю подають прості і солодкі десерти з рисової муки.
Улюблене печиво принца Вільяма
У Європі законодавцями правильного чаювання є англійці. На столику обов'язково повинен стояти чайний посуд, молочник, цукор, лимон і тарілка з невеликими десертами та закусками. У Британії до чаю пропонують сендвічі, бісквіти, тости, тістечка та печиво. Такі сендвічі розраховані, щоб двічі вкусити. Бісквіти і тости теж роблять маленького розміру. Випічку викладають на багатоярусне блюдо. На нижньому ярусі знаходяться сендвічі, на другому – булочки, на самому останньому – невеликі тістечка.
Серед величезного вибору солодощів та десертів гості туманного Альбіону намагаються спробувати чай з улюбленим печивом принца Вільяма «МакВіті». Печиво вперше приготували в графстві Йоркшир в XVII столітті. Сьогодні воно популярне у всіх регіонах країни і за її межами. Печиво «МакВіті» може бути білим або шоколадним. Під час чаювання його прийнято вмочати прямо в чашку з напоєм. Тільки так можна насолодитися особливим смаком печива.
«МакВіті» – це класичне англійське печиво, що має округлу форму. Його готують з борошна, цукру, олії, солодового екстракту і різних добавок (шоколадної крихти, какао). Друга назва печива – «Багатий чай». Його подають до ранкового і денного чаювання між ланчем і обідом, воно доречно під час five-o'clock, а також з вечірньої чашкою ароматного напою.
Магія мигдалевого флорентіні
Італійське чаювання неможливо уявити без флорентійського печива. Флоренція – це любов з першого погляду і вічне свято. Декор найкрасивішого флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фіоре чимось нагадує прикраси святкового торта. Ймовірно, саме тому основною італійської випічкою до чаю вважається печиво флорентіні з розкішним смаком мигдалю і карамелі. Його неповторний аромат обумовлений тим, що серед інгредієнтів є апельсинова цедра і мед. До чашки ароматного чаю в Італії прийнято подавати кілька десятків таких печеньок.
Для приготування Флорентіні змішують мигдаль, борошно і цедру. Розігрівають цукор, вершкове масло, вершки і мед, з'єднують все це з борошном і мигдалем, вимішують, а потім випікають смачні ажурні коржики. Готове печиво занурюють з однієї сторони в розтоплений шоколад і з'єднують парами. Коли шоколад застиг, випічку можна подавати до чаю і кави.
Легендарний «Захер» з медаллю
В Австрії чай подають зі штруделем або шоколадним тортом «Захер». Класичний віденський штрудель випікають з еластичного, добре замішаного тіста, в якому головне – начинка. Для її приготування використовують яблука, родзинки, горіхи і гвоздику. Готову випічку подають з цукровою пудрою. Штрудель надзвичайно смачний, але не створює атмосферу свята.
Імперські закиди знайшли відображення в пафосних кулінарних традиціях країни. Побувати у Відні і не випити чаю з смачним шоколадним тортом просто неможливо. Найпафосніше частування – австрійський торт «Захер», шоколадний шоколад в шоколаді. Цей знаковий десерт винайшов кондитер Франц Захер в далекому 1832 році. Зараз «Захер» є візитівкою Австрії. Його замовляють в кафе і купують туристи, щоб відвезти додому. Щорічно випускається приблизно 360 000 Original Sacher-Torte ручної роботи різного діаметру. Їх продають в дерев'яних коробках. Рецепт десерту зберігається в секреті. Австрійці люблять подавати торт до святкового столу, він відмінно поєднується чашкою чорного або зеленого чаю.
У фірмових австрійських кондитерських «Захер» і «Демель» торт подають порційно з шоколадною медаллю зверху.